ГОЛИ́ТИСЯ, голю́ся, го́лишся, недок.
1. Голити себе; бритися. Не милися, бо не будеш голитися (Номис, 1864, № 5479); Берник сидів за столом і ретельно голився перед маленьким люстерком (Мур., Бук. повість, 1959, 195).
2. Не носити бороди та вусів. [Марія:] Що ж це ви усі такі вусаті? У нас парубки вашого віку голяться (Корн., II, 1955, 182).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 107.