Голиця, ці, ж. Чистое поле, прочищенное отъ деревьевъ мѣсто. Угор. Іде дощик на голиці. Гол. IV. 574.
2) Кожа, съ которой облѣзъ, оборванъ мѣхъ. Конст. у.
3) = Гонишна сітка. Браун. 13.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 300.