ГОЛОВОЛО́МНИЙ, а, е.
1. Який вимагає кмітливості, великого напруження розуму, думки; дуже складний.
2. рідко. Те саме, що головокру́тний. Ось ми вже на найвищому пункті, сідаємо на підводу і з головоломною скорістю [швидкістю] спускаємось з гори (Коцюб., III, 1956, 139).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 113.