ГО́ЛОДНО. Присл. до голодни́й 1. Побачив [майор], як голодно блиснули чорні оченята дівчинки. На підвіконні вони вгледіли солдатський буханець (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 141); // у знач. присудк. сл. Про відчуття голоду. В хаті холодно й голодно, та ще й хата під поліційним наглядом (Збан., Єдина, 1959, 215).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 114.