ГОЛОДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
1. Залишатися без їжі довгий час, постійно недоїдати. — Я тут є сотник, голодувати не буду: той прийде з хлібом, той з паляницею (Кв.-Осн., II, 1956, 190); — Бур’яни снігом замело. Голодують пташки (Коп., Як вони.., 1961, 122).
2. на що, перен. Гостро відчувати нестачу чого-небудь вкрай необхідного. — У нас води мало — це так, але ще більше на неї голодують оті чаплинські та ка-лачанські голодранці… (Гончар, Таврія.., 1957, 190).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 114.