ГОЛУ́БЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до голу́бити. Як багато не встигла йому [синові] сказати, і поцілувати, і голову його голублену притиснути до грудей… (Ю. Янов., І, 1954, 57).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 119.