ГОЛЯКА́, присл., розм. Без одягу; гольцем. [Гола відьма:] І пудра й плаття нас ляка, То — баб’яче вже діло; Сиджу на цапі голяка — Любуйте всі на тіло! (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 175).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 120.