ГОМЕОПА́ТІЯ, ї, ж. Метод лікування хвороб, в основі якого лежить застосування мінімальних доз тих ліків, що у великих дозах викликають у здорової людини явища, подібні до симптомів даного захворювання. У гомеопатії відомі кілька тисяч рослинних і тваринних організмів, з яких можна добувати лікувальні речовини (Веч. Київ, 19.XII 1957, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 121.