ГОМО́З, ГУМО́З, у, ч. Хвороба кісточкових плодових дерев (рідше цитрусових), що супроводиться виділенням рідкої маси (камеді) з їх тканини; камедетеча. Захворювання на гомоз характеризується витіканням камеді із гілок, стовбурів, рідше коренів сливових (Укр. бот. ж., XVII, 5, 1960, 93); Гомоз.. Захворювання проявляється у відмиранні кори, яке супроводиться виділенням глею (Захист рослин.., 1952, 560); // Бактеріальна хвороба бавовника, при якій гниє коріння або з’являються маслянисто-прозорі плями на листках, сім’ядолях і стеблах. Із хвороб бавовнику найбільшої шкоди завдають гомоз (бактеріоз), коренева гниль і в’янення (Техн. культ., 1956, 270).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 121.