ГОМІ́НКА, и, ж., діал. Гомін (у 1 знач.). Сміються приятелі, міркують, і тиха їх гомінка лагідно оддається в лунких стінах порожнього класу (Вас., І, 1959, 360).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 121.