ГОПА́К, а́, ч. Український народний швидкий танець, одиночний, парний або груповий. Земля двигтіла під його ногами. Краще від нього гопака ніхто не танцював у Заудайці (Десняк, 1, 1955, 406); // Музика до цього танцю. Музики вдарили гопака, він пішов у танець (Кучер, Трудна любов, 1960, 161).
◊ Гопака́ оддира́ти (сади́ти і т. ін.) — танцювати гопака із запалом. Кобзар вшкварив, а козаки — Аж Хортиця гнеться — Метелиці та гопака Гуртом оддирають (Шевч., І, 1951, 78); Микола не втерпів і почав проти Задерихвоста садити гопака (Н.-Лев., II, 1956, 232).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 124.