ГОРБИ́СТИЙ, а, е. Те саме, що горба́стий. Дощуванням можна зрошувати і горбисті ділянки, непридатні для наземного поливу (Колг. енц., 1,1956, 357); 3 півночі і сходу до самого моря підступають високі горбисті гори (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 163).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 126.