ГОРОДЯ́НИН, а, ч., рідко. Житель міста. Баштан в його великий, славний — людей повно раз у раз — і городян і селян (Вовчок, І, 1955, 309); Місто жило вихідним днем.. Городяни лишали місто, а на їх місце приходили люди з околишніх сіл, запруджуючи вулиці, площі (Томч., Готель.., 1960, 235).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 137.