ГОРО́ХВЯНИК, а, ч. Млинець з горохового борошна. Вже він і гречаники, і горохвяники, і млинці, і буханці, і пиріжки торгував (Кв.-Осн., II, 1956, 476); — Ох, як ловко пахне, мабуть, горохвяники пекли? (Григ., Вибр., 1959, 225).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 137.