ГО́РІ, присл., діал. Угору. I потяглись горі селом Санки порожнії (Фр., X, 1954, 315); Іде Ольга горі селом і тільки чобітками по насту — чах…чах…чах (Вільде, На порозі, 1955, 191).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 130.