ГОСТРОЗО́РИЙ, а, е. Який має гострий зір; зіркий. В Заячій балці кроків за сто попереду гострозорий Марко помітив биків, що стояли, прип’яті до телеграфного стовпа (Тют., Вир, 1960, 9); Ті, хто стояв на палубі, не могли ясно роздивитись, скільки людей на березі, але гострозорі запевняли, що їх більше ніж п’ять (Трубл., 1, 1955, 500).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 145.