ГРАБЛІ́, граблі́в і грабе́ль, мн. Сільськогосподарське знаряддя, що являє собою валок із дерев’яними або залізними зуб’ями, насаджений на довгий держак; використовується для згрібання скошених стебел, розпушування землі і т. ін. Косили лан.. Юрба в’язальниць молодих Ішла з граблями на покоси (Щог., Поезії, 1958, 376); Дівчата з граблями походжали по міжряддях і спушували грунт (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 106); * У порівн. Старі одубілі пальці, неначе граблі, не слухались і не гнулись (Н.-Лев., III, 1956, 222); // Сільськогосподарська машина для згрібання сіна, соломи і т. ін. кінною або тракторною тягою. В сільському господарстві застосовують тракторні і кінні граблі (Колг. енц.. І, 1956, 305).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 151.