ГРАВЮ́РА, и, ж.
1. Вид графіки, в якому зображення є друкованим відбитком з малюнка, вирізьбленого або витравленого на спеціально підготовленій дошці або пластинці.
2. Вирізьблений або витравлений на спеціально підготовленій дошці або пластинці малюнок, а також відбиток такого малюнка на папері. Коло груби на гравюрі невеликої вартості Геркулес, піднявши здорову довбню, замірявся на страшного лева (Н.-Лев., III, 1956, 39); У простінку в золотій рамі висів справжній Левітан в доброму товаристві обабіч з гравюрами на дереві Кравченка (Рибак, Час.., 1960, 152); Поширеним видом мистецтва на Україні було також художнє оформлення книг гравюрами, вирізьбленими на дереві і міді (Іст. УРСР, І, 1953, 305).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 152.