ГРАЖДА́НКА, и, ж., розм.
1. Те саме, що Гражда́нський шрифт (див. гражда́нський). В 1859 р. був зроблений останній, але найсильніший замах на українську азбуку. Проект заміни «гражданки» латинською азбукою вийшов на цей раз не від приватних осіб, а з урядових сфер (Курс іст. укр. літ. мови, І, 1958, 186).
2. Життя невійськових, цивільних людей. — Мабуть, для гражданки я вже остаточно пропаща людина. Так уже, мабуть, і залишусь вічним солдатом (Гончар, III, 1959, 10); «Старослужилі» демобілізуються і ідуть на гражданку. Всі — на комсомольську будову (Літ. Укр., 23.Х 1962, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 154.