ГРАК, а́, ч. Те саме, що га́йворон. Бастувала чугунка, скрізь було глухо, каламутно, самотньо якось, і тільки граки чорним ланцюгом крил в’язали з світом село (Коцюб., II, 1955, 73); У верховіттях упевнено ярмаркували чорні граки (Гончар, Таврія.., 1957, 115); * У порівн.Чорне волосся посивіло в його космами, од лівого виска він чорнявий як грак (Вовчок, І, 1955, 243).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 155.