ГРА́МОТНО. Присл. до гра́мотний 2, 3. — Написано грамотно, — продовжував секретар. — Ви повинні й далі працювати (Донч., V, 1957, 511); [Макар:] Треба вчити молодь. [Xмара:] Щоб усі, як один, грамотно брали вугілля (Корн., II, 1955, 159).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 156.