Що oзначає слово - "границя"



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ГРАНИ́ЦЯ, і, ж.

1. розм. Лінія, що розділяє які-небудь території; смуга поділу. Треба користати з спочинку, бо за годину-півтори знов праця, аж поки більш-менш не визначаться границі заражених виноградників (Коцюб., І, 1955, 210); Сухопутна границя між Європою і Азією умовна (Фіз. геогр.., 6,1957, 7); // Лінія, яка відділяє територію одної держави від території іншої або води суміжних держав; кордон. Через російську границю переїхали ми без клопоту (Фр., IV, 1950, 369); Аж як переїхали границю з Галичини до Румунії, як почув, що тут люди інакше говорять, так що їх нічого не розуміти, тоді стратив надію дістатися коли додому і заплакав собі сердечно (Ков., Світ.., 1960, 16).

За грани́цю — в іншу державу, за межі своєї держави. Не знаю, як в Англію, але куди-небудь за границю в гори я таки, може, зберусь (Л. Укр., V, 1956, 138).

2. перев. мн., перен. Допустима норма, межа. Вони [Лессінг і Бєлінський] бачили, що розлад між інтелігенцією і життям дійшов крайніх границь і далі йти не може (Фр., XVI, 1955, 47); З її чоловіком ми говорили чимало, все в границях гречності, ні до чого, звісно, не договорились (Л. Укр., V, 1956, 418); Низька границя міцності обмежує ширше використання.. алюмінію (Метод. викл. фрез. спр., 1958, 45).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 157.