ГРА́ФІК1, а, ч.
1. Зображення з допомогою ліній різних моментів якогось процесу в їх залежності. — В першу чергу мене цікавлять графіки напруг у типових сифонах периферійних систем каналу (Ле, Міжгір’я, 1953, 13); [Сергєєв:] Я не бачу графіка, по якому [за яким] буде здійснюватись передислокація військ (Дмит., Драм. тв., 1958, 98).
2. План роботи з точними показниками норм і часу її виконання. — Зібрав я бригадирів, склав з ними графік сівби, затвердили його на зборах і стали до роботи (Кучер, Трудна любов, 1960, 106); Йому здалося, що поїзд стоїть аж надто довго, значно довше, ніж йому належить стояти за графіком (Ткач, Плем’я.., 1961, 142).
ГРА́ФІК2, а, ч. Художник, який працює в галузі графіки (у 1 знач.). На Україні в довоєнний період ряд скульпторів і графіків багато і успішно працювали над образом Леніна (Мист., 2, 1956, 12).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 160.