ГРАЦІО́ЗНО. Присл. до граціо́зний. Софія.. розмовляла з якоюсь панею, граціозно відкинувшись на спинку канапки (Л. Укр., III, 1952, 502); Кивнувши головою до скрипалів, він граціозно простяг руки над клавішами (Досв., Вибр., 1959, 366).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 161.