ГРЕНАДЕ́РСЬКИЙ, а, е. Прикм. до гренаде́р. У ньому [наказі] говорилося про те, що при ротах мають утворитися гренадерські групи (Донч., III, 1956, 117); // Власт. гренадерові. Он ступає попереду якийсь бородань гренадерського зросту (Гончар, Таврія.., 1957, 95).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 164.