ГРИ́ВНА, и, ж. Металева прикраса у вигляді обруча, яку носили на шиї. На шиї похованого була лита золота гривна із зображеннями кінних скіфів на кінцях, руки прикрашали золоті браслети (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 169); Темне волосся [покійника], зачесане на проділ, прикривала, шовкова біла пов’язка.. Єдиний знак великокняжого роду — золота гривна (Скл., Святослав, 1959, 30).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 166.