ГРИ́ДНИЦЯ, і, ж. У стародавній Русі — будівля при князівському дворі для перебування гриді або для прийому гостей. І попав Кобяк поганий В Київ у столицю В Святославові покої, В князеву гридницю (Рудан., Вибр., 1949, 140); — Вмер отець твій у неволі В гридниці князя того, Що за Дон усіх нас випер (Фр., XIII, 1954, 361).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 166.