ГРИЗЬКИ́Й, а́, е́, розм., рідко.
1. Те саме, що гризо́тний. Малі, заморені істоти, в лахмітті, з вічним, гризьким голодом на обличчі, з’являються з-за кутка хатнього (Л. Укр., III, 1952, 252).
2. Який викликає сильне фізичне роздратування; їдкий. Він спокійнісінько почав пакати люльку, пускаючи з неї клуби синявого, гризького диму&́9;(Фр., III, 1950, 221).
3. Злий, лютий. Гризький пес.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 167.