ГРИМА́СА, и, ж. Навмисне або мимовільне перекошення, скривлення і т. ін. обличчя; кривляння. Перекрививши лице, зробила [Параска] огидливу гримасу в сторону пані (Фр., VII, 1951, 19); На порозі став [Синявін], і гримаса жалю та каяття перекосила не по літах бадьоре лице (Ле, Міжгір’я, 1953, 88).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 167.