ГРИМКИ́Й, а́, е́, рідко. Який голосно звучить, лунає; голосний, гучний. — Панове-браття! — знов гаркнув могутній бас Кособудського, і його гримкий оклик змусив усіх обернутися (Тулуб, Людолови, І, 1957, 32).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 168.