ГРИ́МНУТИСЯ, нуся, нешся, док., розм.
1. Те саме, що гри́мнути1 4. Щоб не розбити пляшки, ..підняв він її вгору і посунувся на ліктях аж на лід, бо гримнувсь над самим Смотричем (Свидн., Люборацькі, 1955, 165); Машина спочатку якось повільно перекинулася, несучись по інерції в провалля. Потім гримнулася з кручі, але не загорілася (Ле, Право.., 1957, 199).
2. об (заст. о) що. Сильно вдаритися. Не розбираючи більше нічого, він пустився йти і щосили гримнувся чолом о дерев’яний одвірок (Фр., II, 1950, 150); І спина навіть не заболіла, дарма що Юра гримнувся об поріг (Смолич, II, 1958, 80).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 168.