ГРОЗИ́ТИСЯ, грожу́ся, грози́шся, недок. Те саме, що грози́ти 1. Мене вкинули у возок і одвезли два десятники додому.., і ще грозилися, що зачинять мене десь (Вовчок, VI, 1956, 234); Захар не один раз у таких випадках при бабі затискав кулачки й грозився: — Як виросту, я… (Ле, Право.., 1957, 14).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 173.