ГРУЗ, у, ч., розм.
1. Вантаж, що перевозиться, переноситься або призначю для перевезення, перенесення. І по щаблях каналів проносять груз строкатий З Онєги в Біле море трубасті кораблі (Бажан, Вибр., 1940, 137); — А ви, дядьку, теж сильні? Цікаво, скільки ви на собі грузу понесете? (Тют., Вир, 1964, 248).
2. Подрібнене каміння, бита цегла і т. ін., що залишились після зруйнування чого-небудь. Білий димок ліниво здіймався над грузом завалених стін (Коцюб., II, 1955, 93); Ми столицю [Варшаву] підіймаєм з грузів, Ворогом зруйновану ущент (Дмит., Добрі сусіди, 1951, 65).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 180.