ГРУ́ЗНИЙ, а, е, діал. Грузький. 1 знов на грузний глинястий укіс Він вийшов з шуму вирів прибережних (Бажан, І, 1946, 141); Огир одірвав себе од задуми й подався тулубом, грузний, до столу (Головко, II, 1957, 66).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 181.