ГРУШЕ́ВИЙ, а, е. Прикм. до гру́ша. Хати.. тонуть у грушевих та яблуневих садках (Фр., VIII, 1952, 8); Ця споруда [огорожа] була густо обтикана терновими й грушевими гілками (Сенч., На Бат. горі, 1960, 22); // Зробл. з груші (у 1 знач.). Недалечко валялась торбинка з харчами й сучкуватий грушевий ціпок (Донч., І, 1956, 60); // Вигот. з груш (у 2 знач.). — А тепер, дорогі гості, зайдіть же ж і в червоний наш куточок, перепочиньте! Квасом грушевим вас почастуємо! (Вишня, І, 1956, 414); Вона поналивала в чашки холодного грушевого узвару (Бойч., Молодість, 1949, 101).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 183.