ГРЮКОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. грюкоті́ти і звуки, утворювані цією дією. От і місто вечірнім гамом Тебе знову з села стрічає, Бруківницею під ногами, Грюкотінням своїх трамваїв (Забашта, Нові береги, 1950,42).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 184.