Що oзначає слово - "гріх"



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ГРІХ, а́, ч. 1. рел. Порушення релігійно-моральних догм, настанов і т. ін. [Єпископ:] З нас кожен і без сповіді простив би вину супроти нього. Я питаю про гріх супроти бога (Л. Укр., II, 1951, 501); Молода, небесної краси черниця у пустелі десь замолює свої гріхи (Кач., II, 1958, 22); * У порівн. Він не бачив його [сина] ніколи, не цікавився ним, ненавидів його, як гріх, як помилку (Фр., IV, 1950, 39).

2. Поганий, непорядний вчинок; якийсь недолік, помилка, недогляд. Чула ж вона, що він взагалі охочий зводити дурненьких дівчат і вже не один такий гріх мав на своєму сумлінні (Коз., Сальвія, 1956, 258); Трактористів гріхна полі огріх (Укр.. присл.., 1955, 368).

3. у знач. присудк. сл. Непорядно, недобре; недозволенно. Це ж просто гріх з Вашого боку, що про себе ані словечка (Коцюб., III, 1956, 392); Вона не забуде сказати сусідові, що так бити тварину гріх (Шиян, Гроза.., 1956, 224).

◊ Бра́ти (взя́ти) гріх на ду́шу — робити що-небудь усупереч власній совісті, прийнятим нормам моралі. Зізнаюсь вам, діти: мій гріх. Все життя нікого не обманювала, а тут, на старості…вона затулила обличчя руками.Хто зна, як воно там попереду буде. Не ради себе… заради ж вас… заради Василька гріх на душу взяла! (Гончар, II, 1959, 150); Вво́дити (ввести́) в гріх див. вво́дити; Відхо́дити (відійти́) від гріха́ див. відхо́дити; Впа́сти у гріх див. впада́ти1; Гріха́ не боя́тися — не боятися робити погані, непорядні вчинки; не зважати на норми моралі. Всі люди загомоніли, що осавула гріха не боїться (Н.-Лев., II, 1956, 192); Дово́дити (довести́) до гріха́ див. дово́дити; 3 гріхо́м попола́м — не без помилок; не зовсім добре. Відстороняючи робочих та зоотехніків, Софія Карлівна і тут [в зоосаду] сама давала пояснення, хоча це й виходило в неї з гріхом пополам (Гончар, Таврія.., 1957,183); — 3 гріхом пополам закінчив церковнопарафіяльну школу (Ков., Кутя.., 1960, 23); Не бра́ти (взя́ти) гріха́ на ду́шу — не бути винним у чому-небудь. — Не можу з певністю сказати,щоб не взяти гріха на душу,але мені здається, чи не походить ся думка про «дві правди» ще й від панського страху (Л. Укр., V, 1956, 142); Не гріх — можна; потрібно; дозволенно. — А вам, куме, не гріх і більше оддати. Нащо вам, справді, ви вже старі (Коцюб., II, 1955, 53); Ні́де гріха́ ді́ти; Ні́чого гріха́ кри́ти (таї́ти) —потрібно, треба признатися; немає потреби приховувати. А Сидір Іванович, ніде гріха діти, в подяку за допомогу перекидав дівчині то зайву верейку січки, то зайве відро жому (Добр., Тече річка.., 1961, 155); — Таки нічого гріха таїтизнайшовсь із наших, хрещених людей, що уступив у їх віру та.. узявсь держать і Липці, і другії слободи (Кв.-Осн., II, 1956, 8); Пога́на, як сме́ртний гріх — про дуже некрасиву людину. — Скажіть, як вам здається тая Girod? правда ж, вона погана, як смертний гріх? (Л. Укр., III, 1952, 610); Споку́тувати гріхи́ — визнати свою провину і відповідати за неї. Маю надію скоро побачитись з Вами і тоді вже спокутую всі гріхи свої перед Вами (Коцюб., III, 1956, 315); Як (мов, на́че, нена́че і т. ін.) на гріх — як навмисне, як на нещастя. [Нянька:] Скоїлось, як на гріх, ще торік по весні (Кроп., V, 1959, 228); Досі дні стояли теплі, сонячні,.. а сьогодні, мов на гріх, задощило (Гур., Друзі.., 1959, 86).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 171.