ГУВЕРНА́НТКА, и, ж. Вихователька і домашня вчителька дітей у буржуазних і дворянських родинах, перев. іноземка. Настусю вчили вдома дорогі гувернантки та усякі вчительки (Н.-Лев., IV, 1956, 227); Синів віддали до школи, молодша дочка вчилася коло гувернантки (Кобр., Вибр., 1954, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 188.