ГУ́ДЗИЧОК, чка, ч. Зменш. до гу́дзик. Жінка підійшла до Клави, твердими, ніби роговими, пальцями взяла за плаття на грудях, .. де мережилася блакитна вишивка, юрмилися маленькі гудзички (Собко, Нам спокій.., 1959, 21); З-під пальців визирали перламутрові гудзички старенької гармонії (Шиян, Гроза.., 1956, 17).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 189.