ГУЛЬТЯ́ЙКА, и, ж., зневажл. Жін. до гультя́й. — Ат… що мені з тих брів, коли я гультяйка, бурлачка, та й годі, — сказала Василина, махнувши рукою (Н.-Лев., II, 1956, 141).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 193.