ГУ́ННИ, ів, мн. (одн. гунн, а, ч.). Об’єднання кочових племен Центральної Азії, що в IV ст. вдерлися на територію Європи. Предки наші усіяли своїми кістками береги Дніпра-Славути, борючись за волю й незалежність із гуннами й татарами, з турками і з польською шляхтою (Панч, В дорозі, 1959, 268).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 194.