ГУНЦВО́Т, а, ч., діал., лайл. Собачий син, шельма. Покуту зняли ледь живого. — Ну, гунцвот, тепер скажеш, скільки всього війська в Хмельницького? (Панч, Гомон. Україна, 1954, 353).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 194.