ГУ́РКНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до гу́ркати. Екіпаж зачепився задніми осями за ворітниці, гуркнув, ..розломився й розсівся пополовині (Н.-Лев., III, 1956, 169); На причілку Іван мелькнув постаттю, в сінях гуркнув засовом і ввійшов у хату (Чорн., Потік.., 1956, 411).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 195.