ГУСЯ́ТНИЦЯ, і, ж.
1. Жінка, що розводить і доглядає гусей. Роменських гусей успішно розводять і в колгоспі імені Шевченка.., де гусятницею працює Катерина (Колг. Укр., 6, 1958, 29).
2. Довгаста посудина з покришкою для засмажування гусей, качок і іншої великої птиці, а також поросят. Опішняни, крім звичайної ринки, знають косу ринку, вона ж гусятниця або поросятниця, бо в ній зажарюють порося чи птицю — гуску, качку, курку (Полт.-київський діалект… 1954, 124).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 200.