ГЯУ́Р, а, ч., заст., зневажл. У магометан — назва іновірця. Пригадались [правовірним].. усі ті багаті жнива, що збирає з гяурів, не сіючи й не орючи, татарин (Коцюб., І, 1955, 294).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 201.