ГІГІЄ́НА, и, ж. Галузь медицини, що розробляє й впроваджує методи запобігання захворюванням. Лікар іде додому, обідає, а по обіді замикається в своїй хатині, щоб ніхто не заважав йому писати популярний виклад з гігієни для селян, звичайно, мовою українською (Коцюб., І, 1955, 174); Федора одягли, щоб повести до лікаря, що викладав на курсах гігієну й санітарію і мешкав поблизу інтернату (Кир., Вибр., 1960, 74); // Сукупність практичних заходів, що забезпечують збереження здоров’я; санітарія. Славні людці! Тільки могли б трошки більше гігієну хат признавати (Л. Укр.,V, 1956, 401); Одяг, взуття, харчування повинні відповідати вимогам дорожньої гігієни (В дорогу, 1953, 37).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 64.