ГІ́ЛОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до гі́лка. Вітерець заснув, і гілочки.. дрімаючи, ледве-ледве колишуться (Кв.-Осн., II, 1956, 40); Ольга Григорівна глянула на бузок, розправила гілочку (Донч., V, 1957, 539).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 69.