ГІМНА́СТ, а, ч. Спортсмен, який займається гімнастикою. Трудящі нашої республіки по праву пишаються високою майстерністю і незламною волею до перемоги найсильніших гімнастів світу, абсолютних чемпіонів XVI Олімпійських ігор (Спорт.., 1958, 4); Гімнаст різким рухом відірвався від перекладини, торкнувся ногами підлоги і спинився, мов вкопаний (Собко, Стадіон, 1954, 277); // Той, хто займається гімнастикою, має успіхи у ній. У геніального російського письменника Л. М. Толстого спорт і гімнастика тісно перепліталися з його творчою роботою. Він був добрий гімнаст, велосипедист, плавець (Наука.., 7, 1956, 18); * У порівн.Сахно спинилася, обережно спустилася на руках і витяглася струною, як гімнаст на турніку перед відповідальним номером (Смолич, І, 1958, 95).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 71.