ГІ́РКІСТЬ, кості, ж. Абстр. ім. до гірки́й 1,3. — Це дорога горілочка. Патока й полинь! Усе вкупі! і солоднеча і гіркість! (Н.-Лев., III, 1956, 387); А служники вже вносили кактус, відомий своєю надзвичайною гіркістю (Тулуб, Людолови, II, 1957, 72); В тих словах клубилося так багато гіркості, що доктор аж із-дригнувся, немов почув дотик кропиви (Фр., II, 1950, 324); З гіркістю, що сповнювала його серце невичерпним смутком, повинен був визнати, що він уже не той солдат і вояка Оноре, який прийшов.. з провінціальної Турені (Рибак, Помилка.., 1956, 178).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 75.