ГІ́РШИЙ, а, е. Вищ. ст. до пога́ний. — У нас усі кращі, — запротестувала Юлька. — Немає в нас гірших. На те й ударний загін! (Донч., 1, 1956, 85); // у знач. ім. І пекло мук, І крові море, Якого, може, не знайду, І найлютіше в світі горе Я бачив, — гіршого не жду (Граб., І, 1959, 80).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 77.